Широко поширена думка, що Снігуронька(Снігурка, Снежевиночка) перенеслася на новорічні свята з відомої п'єси А. Н. Островского. Це не зовсім справедливо, оскільки задовго до цього вона була героїнею народних казок, в яких то танула з настанням тепла, то була виручаема лісовими звірами, що проводжали до будинку дівчинку, що заблукала. А драматург, що захоплювався фольклором, був добре знайомий з дослідженнями А. Н. Афанасьєва, що вважав, що Снігуронька втілює духів хмар і хмар:
"У зимову пору, коли хмари з дощових перетворюються на снігові, прекрасна хмарна діва сходить на землю в цей світ, заселений людьми, і вражає усіх своєю ніжною білизною. з приходом же літа вона приймає новий повітряний образ і, віддаляючись із землі на небо, носиться там з іншими легкокрилими німфами".
У старовинних оповідях Снігуронька з'являється у білосніжному одязі і восьмипроменевому вінці, шитому сріблом і перлами. Це наводить на думку про спорідненість образу з богинею Макошью. Але є і інші версії про походження блідолицьої красуні. По одній з них, Снігуронька виникла з древнього слов'янського обряду похоронів Костроми, яку на дротах зими або спалюють, або топлять в річці.
Кострома вважалася, з одного боку, аграрною богинею, своєю смертю що забезпечувала багатий урожай, з іншої — сприймалася як заложний покійник, т. е. померлий не природною смертю. У одній з обрядових пісень, наприклад, кончина Костроми описується так:
Як Костромин-то батько став гостей збирати, Великий бенкет затівати. Кострома пішла танцювати. Костромушка розтанцювалася, Костромушка розігралася. Провина з маком нализалася. Раптом Костромка повалилася. Костромушка померла.
До речі, саме під Костромою в Щеликовском маєтку Олександр Миколайович Островский і написав свою "Весняну казку", назвавши Снігуроньку дочкою Мороза і Весни. По одній з сучасних реконструкцій, Кострома — попередниця Снігуроньки — була дочкою Купальниці і Семаргла, а братом їй доводився Купала. Одного разу в дитинстві Кострома і Купала, порушивши материнську заборону, відправилися слухати пісні птаха Сирин, і в результаті Купала був понесений за тридев'ять земель.
Кострома, що підросла, стала дівицею неземної краси. Одного разу, гуляючи на річковому березі, вона сплела вінок і стала нахвалятися, що вітер не зірве його з голови, але тут же втратила свій квітковий убір, який опинився у воді і був підібраний прекрасним юнаком, що пропливав мимо в турі. По старовинному звичаю, в цьому випадку молодець був зобов'язаний одружуватися на тій, що сплела вінок. Лише після весілля боги повідомили молодожонів, що вони є братом і сестрою. Щоб змити ганьбу, Кострома кинулася в лісове озеро, ставши русалкою, а Купала кинувся у вогнище. На згадку про того, що стався небожителі повернули до життя нещасних закоханих в образі квітки, яка раніше звалася Кострома-да-Купала, а потім був перейменований в Ивана-да-Марью.
По іншій казці дівчинка Снежевиночка з'явилася з снігової грудочки, яка сліпила один старий, а потім поклав на піч під шубу. На жаль, ця історія теж сумна, оскільки героїня, відправившись в ліс по ягоди з подружками, набрала їх більше усіх і була убита заздрісниками. На могилі її виріс очерет, з якого хтось з перехожих зробив дудочку, що повідала про трагедію. Тоді дід з бабкою викупили дудочку, розламали її, і знову набули Снежевиночку, що вийшла з очеретинки цілої і неушкодженої.
Снігова дівчинка з'явилася на новорічних святах в якості внучки Діда Мороза — лише у кінці XIX століття і задумана була вітчизняними педагогами. Їх ідея виявилася благотворною, і сьогодні вже важко уявити собі свято без Снігуроньки, чи не так?
